Одні з найстаріших богів слов’янської міфології. Частина перша

Білобог (Світовид, Белбох, Белбоже, Білобог, Білун, Бальдр, Беленіус, Світовит) — Верховний Бог — Утримувач світу Яві, чоловіча Іпостась Сварога в Яв’єму Світі, чоловік Богородиці Лади, тому його ще величають як Лад, Дид-Ладо, Ладник. 
Білбог — бог примирення і згоди, дружби і щирості, добра, удачі, щастя і блага, а також покровитель мистецтв і торгівлі. Йому приносяться жертви у вигляді веселощів, ігор і радісного бенкетування.
Корінь «білий», «бол» в староруській та в індоарійских мовах означає «роздуватися», «рости», а також «блищати» (рос. блеск). Звідси «бол-ьшой», «бл-еск», «бол-ь», «бол-ьшак» і так далі.
Білобог (Білбог) і Чорнобог перебувають в постійній боротьбі один з одним: денне світло тьмяніло в сутінках, що насуваються, а нічну пітьму розсіювала уранішня зоря; на зміну смутку поспішала радість: услід за жорстокістю і заздрістю приходив час безкорисливих і добрих справ. Білобога зображували мудрим сивобородим і сивоволосим стариком, Чорнобога — потворним скелетоподібним «кощієм». Проте Білобога і Чорнобога шанували рівною мірою. 
Дихання Білбога — теплий, південний вітер. 
Сакральна зброя — посох. 
Сакральна тварина — домашня кішка. 
Сакральні птахи — білий голуб і сіра качка. 
День Білбога — шестиця, добродень (субота). 
Цифра Білбога — «6», звідси і загальний символ Білбога — Колесо Воза, шестикінечна зірка в крузі, гексанема. Найяскравіший природний шестикінечний прояв, який ми усі можемо спостерігати, — це сніжинка, символ чистоти.


Волос (Велес, Влас, Влес, Велес, Веліяс, Веліас, Веліат, Віл, Скот, Чур, Чурила) — Бог Міжсвіття і Прикордоння, Великий Чур-Охоронець усіляких меж. 
Велес — Бог мудрості, багатства і худоби. Покровитель волхвів. Син Рода і Корови Земун. Давній, хтонічний бог. Пов’язаний з Нав’ю, Яв’ю і Прав’ю водночас.
Волос — наставник волхвів і чарівників. Спочатку волхви були виключно священнослужителями Бога Волоса, і лише пізніше назва поширилася і на служителів інших богів. Сама назва «волхв» пішло від слова «волохатий», тобто кошлатий, довговолосий, одягнений в кошлаті шкури. 
Корінь «вл» означає «володіти», звідси «вл-асть», «вл-адика» і так далі. У той же час корінь «вл» у поєднанні з голосними «о» і «е» може нести і інші смислові навантаження, наприклад: «вол-я», «вел-икий», «вел-икан»; балтійське «welis» (померлий), «welsi» (душі померлих) і так далі
Він бог мудрості, ремесел і поезії, а тому є Покровителем ремісників і поетів-оповідачів. Він також протегує торговцям і мандрівникам, приносить достаток, добробут і плодючість. У російських громадах досі є весільний звичай саджати молодих на кожух, вивернутий шерстю назовні, а їх ліжко влаштовувати на шкурах тварин, щоб молоді жили багато і мали багато дітей. 
Неабиякою мірою Волос протегує тваринам, а тому часто іменується «звіриним», «скотинячим» богом. Вважається, що принесені в жертву богам тварини вільно пасуться на небесних пасовищах під наглядом Волоса, а тому ці криваві жертви не є злою, богопротивною справою. 
Велес: 
1. «Скотинячий бог» — хазяїн Дикої Природи. 
2. Водчий на усіх Дорогах, пан Шляхів, покровитель усіх мандрівників.
3. Хазяїн Наві, володар непізнаного, Чорний бог.
4. Посмертний суддя і прижиттєвий випробувач. 
5. Могутній чарівник і повелитель магії, перевертень. 
6. Покровитель торгівлі, посередник в договорах і тлумач законів. 
7. Подавець багатств. 
8. Покровитель тих, хто знає і шукає, учитель мистецтв, у тому числі скальдичного.
9. Бог удачі.
Символи Волоса — довгі патли (волосся), борода і роги. 
Символ Мудрості Волоса — змія, яка схопила себе за хвіст. 
Сакральні тварини — лось, олень, ведмідь, віл (тур), корова, крокодил і ящірка (ящір). 
Зброя Волоса — пастуша сопілка або дуда. 
Сакральні цифри — «3» і «5». 
День Велеса — середа. 
Камінь — опал або обсидіан. 
Метал — свинець або ртуть. 
Дерево — ялина, сосна, горіх або ясен (тис), саме з них слід робити обереги, палиці, кумирів та інші предмети, пов’язані з культом Велеса. 
З прадавніх часів Волос нерозривно пов’язаний із сузір’ям Плеяд — Волосинь і сузір’ям Великої Ведмедиці — Лося. Сяйво Лося надихає поетів і романтиків, а сяйво Волосинь провіщає мисливцям вдале полювання на ведмедя, а волхвам — вірні пророцтва по нутрощах і кістках тварин. 
На капище Волоса приносяться перше теля від корови і курча від курки, а також перший сніп хліба. У деяких громадах, після освітлення на капищі, сніп ставили в червоному кутку житла, що означало, ніби Волос гостює у хазяїв і тому стає їх Покровителем. 
Кумири Волоса встановлюються на берегах річок, на узліссях лісу і на розвилках доріг, тобто в прикордонних зонах (між водою і землею, між однією стороною та іншою і так далі). 
На капищах Велеса могли висіти не лише грамоти з письменами, а також скотинячі черепи або роги. Ймовірно, і самого кумира Велеса увінчували рогами — і звідси його ототожнення з Сатаною, або кривою палицею. Велесу жертвували мідь, бо він — бог благополуччя і достатку, шерстю і хутром, а також возливали пиво і квас — ті напої, які він навчив людей готувати. Зображення кумирів Велеса можуть містити зображення рогу (чи бути рогатими), а також людська мертва голова в руці бога.


Оскільки усе має своє похідне, значить — первинне похідне, яке поза часом і простором, було завжди і буде завжди, має і Всесвіт. 
Першопочаток Всесвіту — щось розумом неосяжне, незмінне, вічне і єдине у своєму роді, яке об’єднує в собі усе відносне, мінливе, тлінне і численне, всі існуючі світи і всесвіти, усі енергії, явища і тимчасові цикли, тобто — є Абсолютом. 
Абсолют — засадниче поняття усіх давніх релігій, яке розкриває суть Першопочатку і яке в релігіях має свою назву, — БОГ. 
Упродовж усієї історії людства Всевишньому давалися найрізноманітніші імена, кожне з яких розкривало Його суть і характер. У ісламі Аллах має 99 імен, в іудаїзмі і християнстві Яхве-Єгова — близько двох десятків, проте усі ці імена є прозивними. Власні ж імена Всевишнього Бога представляють Його Вищі Прояви, в сукупності і становлять Космічний Всесвіт. 
Деякі помилково вважають, що з моменту перших породжень Всевишній знаходиться в стані анабіозу-забуття. Проте це абсолютно не так, бо Вишній Батько знаходиться в постійному процесі народження, життя, смерті і нового відродження, а тому усе те, що нас оточує, і називається Природою (те, що при Роді). Цей процес відбувається усередині самого Всевишнього і обумовлений певною метою, яку можна сформулювати як «засіб саморозвитку». 
Усе суще, будучи частиною єдиного організму Всевишнього, саме представляє одну з форм життя і тому, незалежно від того, має суще душу і розум або ні, воно прагне до розвитку і росту. Будь то мінерал, дерево, тварина, планета або галактика. Удосконалюючись, живий організм мимоволі впливає на досконалість усього навколишнього простору, а оскільки усе воно єдине, то таким чином удосконалюється і сам Всевишній. Саме тому людина, яка усвідомлює себе частиною космічної єдності, частиною Всевишнього БОГатсва, живе відповідно до принципу «не зашкодь єдиному цілому, бо тим самим зашкодиш самому собі». Єдність в Множині і Множина в Єдності є базовою основою багатобожжя Слов’янського Родовір’я.

Дажьбог (ДайБог, Великий Дид родів ярийських (арійських), син Білбога і Лади)

Дажьбог дарує Землі і людям такі великі блага як світло і тепло, тому і отримав своє ім’я-приставку «дажь» (що дає). З цієї ж причини Дажьбог є єдиним з богів, кого можна просити про що завгодно, а саме Його ім’я міцно увійшло до розмовного ужитку у виразі «Дай Бог».

Стихією Дажьбога є вогонь.
Зброєю — спис, палиця, посох та іноді двосічний меч. 
На його круглому щиті зображена Свастика.
Сакральними тваринами є лев, білі коні і білі вовки або пси.
Сакральними птахи — сокіл і гусак.
Загальні символи Дажьбога — круг, усі види свастик, колесо з чотирма, сім’ю або дванадцятьма спицями, 8-променеві зірки (хоча у деяких слов’янських родах усі зірки з числом променів від 8-ми і більше практично читаються, як знаки Сонця).

Сонце нерозривно пов’язано із поняттям про будову світу, яке має чотири основні сторони і чотири проміжні. Тому вже з епохи бронзи восьмикінечна зірка і символи різних зображень сприймалися як сонячний символ не лише у слов’ян. У шумерів восьмипроменева зірка є ієрогліфом понять «Бог, небо, зірка». В Аккаді і Вавілоні ця ідеограма виражала поняття «Бог, сонце, зірка, рік». У Давньому Китаї і Давній Америці восьмипроменева зірка також визначалася як «сонце, зірка». У Давній Індії існувало шанування восьми напрямів горизонту. Вони пов’язувалися з вісьмома богами, яких називала «варта світу». У скандинавській традиції світ мав вісім напрямків. Святилище Перуна, Сина Сонця-Дажьбога, у Києві було оточено вісьмома вогнищами, розташованими по напрямках чотирьох основних сторін горизонту і чотирьох проміжних.
Символом літнього і зимового Сонцестояння є прямий хрест, а символом весняного і осіннього Рівнодення — прямий хрест з Т-подібними закінченнями (так званий «кельтський» хрест). Символ зростаючого Сонця — свастика, що збирає енергію (посолонь, хрест із загнутими управо кінцями), а убуваючого — свастика, що розкидає енергію (коловрат, хрест із загнутими вліво кінцями).
Свастика — давній сонячний символ, який ідеально підходить усім, хто ставить своїм завданням нести у світ Духовне Світло Знання і Жар Вселенської Любові. Саме із-за свого Світла він такий ненависний нащадкам Чорних і Сірих Богів і тим, хто хоче приховати від людей Правду заради свого користолюбства і владолюбства.
Прямий Хрест є окремим складником Свастики, але як енергетичний символ простіший і покликаний нести у світ Гармонію Єдності і урівноважувати Пітьму і Світло