Мариця — Мара Водна Цариця, Матінка-водиця, Богова Сестричка, Природна Сила Всесвіту.
Вода є нашою колискою в утробі матері і складає велику частину нас самих. Вода починає і замикає життєвий круг людини разом з такими вічними і непорушними категоріями, як земля, хліб і вогонь.
Вода — це найпростіша і на подив найскладніша речовина на Землі. Учені всього світу займаються вивченням її властивостей, але і досі вода залишається недостатньо вивченою.
Слово «вода» пішло від похідного — «веда», бо вода уміє слухати, вбирати в себе сказане, позитивну і негативну інформацію про матерію, з якою вона контактувала, і передавати інформацію на багато кілометрів. Накопичене інформаційне поле води формує її характер і властивості, завдяки яким вода може бути суворою і вдячною, спокійною і непередбачуваною, відновлювати біополе людини або руйнувати його.
Ім’я «Мариця» вода отримала за свій міцний зв’язок з Богинею Марою-місяцем, звідси енергетичний стан води — місячна пасивність і переважання енергії Інь, а емоційна сторона — ніч, сон і зима.
Символи Води — чаша життя і хвилі.
Духи Води — Водяний і Русалки.
Якщо з водою правильно поводитись, любити її і підживлювати позитивною енергією, то вона стане чудотворним цілителем, який зніме втому і нервову напругу, головні болі і болі суглобів, порчу, псування і прокляття.
Вода чуйно вбирає енергетику рук і слів. Узявши в руки посудину або чашу з водою, вимовивши над нею заговір, побажання або тост, ми наповнюємо її позитивним або негативним зарядом, роблячи її «живою», «мертвою» або «нейтральною».
Оскільки вода не лише чує і розуміє людську мову, але і відповідає взаємністю, слід стежити за тим, щоб водна стихія не зашкодила людині. Не можна посилати прокляття річці, ховати в ній свої злочини і замишляти біля води що-небудь погане, кидати в неї сміття і оскверняти нечистотами, плювати в неї, лаятися біля неї і набирати питну воду «нечистим» (хворим, вагітним чи омивавшим покійника).
Слово «вода» пішло від похідного — «веда», бо вода уміє слухати, вбирати в себе сказане, позитивну і негативну інформацію про матерію, з якою вона контактувала, і передавати інформацію на багато кілометрів. Накопичене інформаційне поле води формує її характер і властивості, завдяки яким вода може бути суворою і вдячною, спокійною і непередбачуваною, відновлювати біополе людини або руйнувати його.
Ім’я «Мариця» вода отримала за свій міцний зв’язок з Богинею Марою-місяцем, звідси енергетичний стан води — місячна пасивність і переважання енергії Інь, а емоційна сторона — ніч, сон і зима.
Символи Води — чаша життя і хвилі.
Духи Води — Водяний і Русалки.
Якщо з водою правильно поводитись, любити її і підживлювати позитивною енергією, то вона стане чудотворним цілителем, який зніме втому і нервову напругу, головні болі і болі суглобів, порчу, псування і прокляття.
Вода чуйно вбирає енергетику рук і слів. Узявши в руки посудину або чашу з водою, вимовивши над нею заговір, побажання або тост, ми наповнюємо її позитивним або негативним зарядом, роблячи її «живою», «мертвою» або «нейтральною».
Оскільки вода не лише чує і розуміє людську мову, але і відповідає взаємністю, слід стежити за тим, щоб водна стихія не зашкодила людині. Не можна посилати прокляття річці, ховати в ній свої злочини і замишляти біля води що-небудь погане, кидати в неї сміття і оскверняти нечистотами, плювати в неї, лаятися біля неї і набирати питну воду «нечистим» (хворим, вагітним чи омивавшим покійника).
Чорне (іноді сиве) волосся Морени патлами розкидане по плечах і спині, а оксамитова сукня вражає багатим шитвом і коштовностями.
Сакральні птахи Морени — чорний лебідь, гриф і ворон.
Сакральні рослини — осика, ялина, сосна і ялівець.
Сакральна тварина — коза.
День Морени — вівторок (темник).
Цифра Морени — «2».
Символ Морени — роги.
Різдво Богородиці Морени — 23 вересня.
У світі Яві Морена часто втілюється у вигляді сивої старої, одягненої в убоге дрантя або в темне одіяння. Іноді вона має при собі косу або серп, якій розрубує нитки, що зв’язують живатму (життя) людину з цим світом.
Для наших предків Морена не була втіленням зла. Кожен слов’янин знав, що Морена дала йому фізичне життя у Яв’єму світі і прийме його в Нав’єму. Тому кумири Морени ставилися біля поминальних курганів і на капищах з крадою.
У дні шанування Морени не працюють і не роблять домашніх справ, бо вона може суворо покарати за неповагу.
Щоб захистити людей і худобу від хвороб — по осені прийнято обходити селище з ликоною Морени або з її невеликим дерев’яним кумиром. Подібний обряд існує і при очікуванні нападу ворога. У цьому випадку Морену просять не лише захистити селище божою силою, але і дозволити духам предків незримо бути присутніми на битві і тим самим надати допомогу своїм нащадкам. Подібні обряди завжди незмінно підіймали бойовий дух захисників і тому були «на озброєнні» багатьох релігій світу, у тому числі християн, і активно використовувалися ними у безвихідних ситуаціях.
У слов’янській міфології Марена (Марана, Морена, Маржана, Маржена) пов’язується з втіленням смерті, сезонними ритуалами вмирання і воскресіння природи, а також з ритуалами викликання дощу.
Перун (Перуні, Перкун, Пярун, Ратай Божський, Громовержець, Грозник) — син Дажьбога і Мари, БАТЬКО родів ярийських, Бог Змін, Переділу, Переходу і Суперечки.
Перун — Бог-небо, а тому в його владі увесь небозвід, атмосферні опади, вітри і погода. Поєднуючись любовними узами із Землею-терою, він тим самим стає Батьком земної Природи, а потім і слав’яно-арієв.
Перун — грізний Бог відплати за недотримання встановлених Богами Законів. Він покровитель чесних, справедливих, мужніх і благородних людей, які обстоюють Правду і зберігають Рідну Віру. Особливо Перун благоволить воїнам і князям. Його крилата донька-валькірія Магура зустрічає душі полеглих у битвах воїнів і проводжає їх у Світлий Світ Наві — Слав. Саме тому для воїнів так важливо було не померти в ліжку, а лягти у бою зі зброєю в руках і відразу відправитися у Світ Слави.
Перун — подавець дощу і грози, озброєний громовими стрілами і громовими каменями. В образі вершника Перун скаче по небесах на коні або на колісниці. Саме гуркіт колісниці Перуна — грім небесний. Особливо шанувався на початку серпня. Головною подією свята був обряд принесення в жертву перунова бика. Перед зображенням бога спалювалися нутрощі і шкура бика, м’ясо підсмажувалося і роздавалось на бенкеті. Після завершення свята усі кістки і залишки тварини збиралися і спалювалися.
Щоб не розгнівати Перуна, заборонялося брати із собою шматки м’яса або кістки жертовного бика. З Перуном був також пов’язаний ритуал викликання дощу. Обряд полягав у принесенні умилостивлюючої жертви і обливанні водою спеціально обраної жінки. Головне святилище Перуна в землі новгородських словенів було в Перині.
Своє ім’я Перун отримав від поєднання староруського «пер» (язик сонячного полум’я, сонячне перо) і «руна» (знак богів).
Германо-скандинавське ім’я Перуна — Тор (від староруського Тар, Тарх; звідси — трахнути, ударити), давньоіндійське — Індра, прусське — Паркун, хетське, — Пирва, палайсько-лувійське — Пируа, кельтське — Таран, балтійське — Перкунас.
Різдво Бога Перуна відзначається 6 травня, але у деяких слов’янських Громадах прийнято відмічати це Різдво на першу грозу.
Перунів День — четвер, співпадаючий з днем Велеса Чистого, тому наші предки говорили, що «Перун і бісів жене і тіло миє». Перунів День це також «День Змін», тому якщо ви вирішили поміняти що-небудь у своєму житті, то приймати такі рішення краще всього саме в четвер. Проте слід пам’ятати — нові справи приймаються тільки на зростаючий місяць.
Зброя Перуна — блискавка, молот (сокира), короткий слов’янський меч, а також лук з сагайдаком повним вогняних і кам’яних стріл.
Сокровенні тварини — гніді коні, гепард, вовки і вепр.
Сокровенні птахи — півень і орел.
Перунові рослини — дуб, горох, овес, папороть і гриб-боровик.
Перунова цифра — «4».
Перунові треби — каші (особливо перлова), перепічки, пироги, пиво, винні напої, риба, яблука, горох та інші бобові. Любить Перун і звуки барабанів, труб, брязкання зброї, гуркіт канонад і грохот дзвонів, що вселяють жах супротивникові
Перун — Бог-небо, а тому в його владі увесь небозвід, атмосферні опади, вітри і погода. Поєднуючись любовними узами із Землею-терою, він тим самим стає Батьком земної Природи, а потім і слав’яно-арієв.
Перун — грізний Бог відплати за недотримання встановлених Богами Законів. Він покровитель чесних, справедливих, мужніх і благородних людей, які обстоюють Правду і зберігають Рідну Віру. Особливо Перун благоволить воїнам і князям. Його крилата донька-валькірія Магура зустрічає душі полеглих у битвах воїнів і проводжає їх у Світлий Світ Наві — Слав. Саме тому для воїнів так важливо було не померти в ліжку, а лягти у бою зі зброєю в руках і відразу відправитися у Світ Слави.
Перун — подавець дощу і грози, озброєний громовими стрілами і громовими каменями. В образі вершника Перун скаче по небесах на коні або на колісниці. Саме гуркіт колісниці Перуна — грім небесний. Особливо шанувався на початку серпня. Головною подією свята був обряд принесення в жертву перунова бика. Перед зображенням бога спалювалися нутрощі і шкура бика, м’ясо підсмажувалося і роздавалось на бенкеті. Після завершення свята усі кістки і залишки тварини збиралися і спалювалися.
Щоб не розгнівати Перуна, заборонялося брати із собою шматки м’яса або кістки жертовного бика. З Перуном був також пов’язаний ритуал викликання дощу. Обряд полягав у принесенні умилостивлюючої жертви і обливанні водою спеціально обраної жінки. Головне святилище Перуна в землі новгородських словенів було в Перині.
Своє ім’я Перун отримав від поєднання староруського «пер» (язик сонячного полум’я, сонячне перо) і «руна» (знак богів).
Германо-скандинавське ім’я Перуна — Тор (від староруського Тар, Тарх; звідси — трахнути, ударити), давньоіндійське — Індра, прусське — Паркун, хетське, — Пирва, палайсько-лувійське — Пируа, кельтське — Таран, балтійське — Перкунас.
Різдво Бога Перуна відзначається 6 травня, але у деяких слов’янських Громадах прийнято відмічати це Різдво на першу грозу.
Перунів День — четвер, співпадаючий з днем Велеса Чистого, тому наші предки говорили, що «Перун і бісів жене і тіло миє». Перунів День це також «День Змін», тому якщо ви вирішили поміняти що-небудь у своєму житті, то приймати такі рішення краще всього саме в четвер. Проте слід пам’ятати — нові справи приймаються тільки на зростаючий місяць.
Зброя Перуна — блискавка, молот (сокира), короткий слов’янський меч, а також лук з сагайдаком повним вогняних і кам’яних стріл.
Сокровенні тварини — гніді коні, гепард, вовки і вепр.
Сокровенні птахи — півень і орел.
Перунові рослини — дуб, горох, овес, папороть і гриб-боровик.
Перунова цифра — «4».
Перунові треби — каші (особливо перлова), перепічки, пироги, пиво, винні напої, риба, яблука, горох та інші бобові. Любить Перун і звуки барабанів, труб, брязкання зброї, гуркіт канонад і грохот дзвонів, що вселяють жах супротивникові
Род (Вишній, Небесний, Земний) — Сущий, Єдиний, прародитель богів і творець світу.
«Джерело життя, буття живих істот у Всесвіті» — ось як про нього напрочуд поетично і образно оповідається в «Книзі Коляда». Бог Сущий і Бог Всевишній! Батько і Народжений! Бог Істинний, Всемогутній! Святий і Невимовний! Цей гімн про Тебе — Батько! До народження Світла Білого пітьмою непроглядною був оповитий Світ.
Був в пітьмі лише Род — Прародитель наш. Род — Джерело Всесвіту, батько Богів. Був спочатку Род у яйці, був він сім’ям непророслим, був він брунькою тією, що не розкрилася, але кінець прийшов ув’язненню. Род народив Любов — Ладу-матінку. Род зруйнував темницю силою любові, і тоді любов’ю світ наповнився. І народив він Царство Небесне, а під ним створив Піднебесне. Відокремив Океан — море синіше від небесних вод твердю кам’яною. Розділив Світло і Пітьму, Правду з Кривдою. Сидить на небесному Троні. Однією рукою Він перегортає Книгу Життя Буття, а іншою благословляє на Буття, дає енергію життю.
Народження Рода Бога. Усі народи знають найпершого бога — це живий, творячий думкою, нескінченний в часі і просторі Всесвіт. Космос один, і, одночасно, його нескінченно багато.
У «Книзі Велеса» записано: «Бог — єдиний, і множина. І нехай ніхто не розділяє тієї множини і не говорить, що ми маємо багатьох богів». Усе, що існує, — лише мала Його частина. І у Нього велика кількість імен. Давні слов’яни знали його як Всевишнього, іноді скорочуючи ім’я до Вишнього, або ще простіше — до Вишня. Інший арійський народ, індійці, називали бога — Вишну.
Саме Всевишній створив своєю думкою Золоте яйце, з якого вийшов Його син — Род. Цей бог почав створювати видимий світ. Усе, народжене Родом, досі несе в собі його ім’я: природа, батьківщина (рос. родина), батьки (рос. родители), родичі.
Був в пітьмі лише Род — Прародитель наш. Род — Джерело Всесвіту, батько Богів. Був спочатку Род у яйці, був він сім’ям непророслим, був він брунькою тією, що не розкрилася, але кінець прийшов ув’язненню. Род народив Любов — Ладу-матінку. Род зруйнував темницю силою любові, і тоді любов’ю світ наповнився. І народив він Царство Небесне, а під ним створив Піднебесне. Відокремив Океан — море синіше від небесних вод твердю кам’яною. Розділив Світло і Пітьму, Правду з Кривдою. Сидить на небесному Троні. Однією рукою Він перегортає Книгу Життя Буття, а іншою благословляє на Буття, дає енергію життю.
Народження Рода Бога. Усі народи знають найпершого бога — це живий, творячий думкою, нескінченний в часі і просторі Всесвіт. Космос один, і, одночасно, його нескінченно багато.
У «Книзі Велеса» записано: «Бог — єдиний, і множина. І нехай ніхто не розділяє тієї множини і не говорить, що ми маємо багатьох богів». Усе, що існує, — лише мала Його частина. І у Нього велика кількість імен. Давні слов’яни знали його як Всевишнього, іноді скорочуючи ім’я до Вишнього, або ще простіше — до Вишня. Інший арійський народ, індійці, називали бога — Вишну.
Саме Всевишній створив своєю думкою Золоте яйце, з якого вийшов Його син — Род. Цей бог почав створювати видимий світ. Усе, народжене Родом, досі несе в собі його ім’я: природа, батьківщина (рос. родина), батьки (рос. родители), родичі.
Син Всевишнього розділив світ на три частини:
1. Верхній. Верхній знаходиться в небесах. Там мешкають боги, які правлять людьми. Вони поступають правильно, і тому населені небеса називаються Правь.
2. Середній. Нижче розташований людський світ, який ми явно бачимо. Він нам явлений богами, і тому його ім’я — Явь.
3. Нижній — світ минулого. Туди йшли предки. Це — Навь. Звідти прилітають мана і погані сни. Наші предки вихідців з Того світу називали «нав’їми» людьми.
Сварог — син Рода. Род народив Сварога — великого бога, який довершив творіння світу. Від нього пішла безліч інших богів і богинь. Зараз же важливо зрозуміти, що Всевишній, Род, Сварог і усі подальші боги, герої і люди не були незалежними від батьків, родичів і один від одного. Усі вони — прояви перших богів, їх зменшена копія, хоча кожен мав власний характер і відмінності від інших. Головна особливість слов’янської віри в тому і полягала: усе у світі єдино — боги і природа. І люди, які називали себе онуками, але ніяк не рабами богів. Тобто люди і боги були кровними родичами, а не чужими один одному створіннями.
1. Верхній. Верхній знаходиться в небесах. Там мешкають боги, які правлять людьми. Вони поступають правильно, і тому населені небеса називаються Правь.
2. Середній. Нижче розташований людський світ, який ми явно бачимо. Він нам явлений богами, і тому його ім’я — Явь.
3. Нижній — світ минулого. Туди йшли предки. Це — Навь. Звідти прилітають мана і погані сни. Наші предки вихідців з Того світу називали «нав’їми» людьми.
Сварог — син Рода. Род народив Сварога — великого бога, який довершив творіння світу. Від нього пішла безліч інших богів і богинь. Зараз же важливо зрозуміти, що Всевишній, Род, Сварог і усі подальші боги, герої і люди не були незалежними від батьків, родичів і один від одного. Усі вони — прояви перших богів, їх зменшена копія, хоча кожен мав власний характер і відмінності від інших. Головна особливість слов’янської віри в тому і полягала: усе у світі єдино — боги і природа. І люди, які називали себе онуками, але ніяк не рабами богів. Тобто люди і боги були кровними родичами, а не чужими один одному створіннями.
Немає коментарів:
Дописати коментар